Ярослава Бондаренко – лікар, яка знає про туберкульоз більше за інших

Ярослава

Ярослава Бондаренко – молодий професіонал, яких так не вистачає у протитуберкульозній службі. Молодь не бажає працювати у протитуберкульозних закладах через важкі умови праці та побоювання за своє здоров’я, адже тільки у 2015 році в Україні на туберкульоз захворіли 248 медичних працівників закладів, де проходять лікування хворі на туберкульоз. Втім зрозуміло, що без молодих фахівців із сучасними знаннями, а головне, із готовністю постійно їх поновлювати, дуже важко реформувати будь-яку галузь медицини.

Ярослава уперше зіткнулася з туберкульозом, коли була студенткою 2 курсу Луганського медичного університету. Навчання майбутніх медиків нелегке, а вона ще й працювала в лікарні. Між навчанням і роботою не помітила перших ознак хвороби: втоми, схуднення, незначного підвищення температури. Вилікувалася відносно швидко, хоча навчання довелося припинити на рік. З того часу залишився інтерес до хвороби, яка може проявлятися під різними «масками», бажання бути серед тих, хто веде з нею боротьбу. Одразу після одужання Ярослава приєдналася до гуртка з питань туберкульозу в університеті, а коли настав час обирати спеціалізацію, вирішила бути фтизіатром. На час початку конфлікту на Донбасі, вона вже кілька років працювала в Луганській області, почала викладати в медичному університеті. Після вимушеного від’їзду стала дільничним фтизіатром на Рівненщині, а згодом повернулася до Луганської області і зараз знову викладає у медичному університеті, евакуйованому до м. Рубіжне.

Крім власного досвіду, бути успішним лікарем Ярославі допомагає співпраця з проектом USAID «Посилення контролю за туберкульозом в Україні»: вона пройшла тренінг із мультирезистентного туберкульозу у Дніпровському тренінговому центрі USAID; постійно користується розробленими проектом USAID навчальними матеріалами, адже навчальний процес їй доводиться організовувати «з нуля»; постійно слідкує за новинами на Ресурсному центрі з питань туберкульозу, що працює он-лайн за підтримки USAID.

Ярослава зі свого боку вирішила підтримати діяльність проекту: у серпні 2016 року вона погодилась розповісти історію свого одужання журналістам і учасникам виставки «Зупинимо туберкульоз разом», яку за грантом USAID організувала Луганська обласна НУО «Суспільна служба правової допомоги». Виставку присвячено хворим, які вже одужали від туберкульозу, або ще ведуть боротьбу із хворобою, а також медичним працівникам, що їм допомагають. Відверта розповідь про свою хворобу – дуже непросте рішення для медичного працівника: стигма і дискримінація щодо туберкульозу у професійному середовищі залишаються дуже високими.

«Я бачила туберкульоз і як лікар, і як пацієнт. Навіть побічну дію протитуберкульозних препаратів випробувала на собі. Зі свого досвіду знаю, що подібні виставки дуже корисні і важливі, бо населення потребує цих знань. Має також змінитися ставлення до людей, які перенесли туберкульоз. Туберкульозу і людей, які постраждали від недуги, не варто боятися, адже це тільки хвороба, яка може трапитися з кожним. І лікарям, і пересічним громадянам потрібно добре знати, як захистити себе і близьких від хвороби. Тоді і страх зникне», – говорить Ярослава.